- гуркотіти
- [гуркоут’і/тие]
-коучу/, -коти/ш, -котиемо/, -котиете/; нак. -коти/, -коут'і/т'
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
гуркотіти
Смотреть что такое "гуркотіти" в других словарях:
гуркотіти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
гуркотіння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
гуркотій — я/, ч. Той, хто постійно гуркотить; неспокійна людина … Український тлумачний словник
гуркотіти — див. гуркотати … Український тлумачний словник
гуркотіння — див. гуркотання … Український тлумачний словник
гуркотання — гуркоті/ння, я, с. Дія за знач. гуркотати, гуркотіти і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
вигримляти — я/є і вигри/мувати, ує, недок., розм. Раз у раз гриміти, гуркотіти … Український тлумачний словник
відгуркотіти — очу/, оти/ш, док. Перестати, закінчити гуркотіти … Український тлумачний словник
грумотіти — очу/, оти/ш, недок., заст. Гуркотіти, гуркотати … Український тлумачний словник
гуркотати — очу/, о/чеш і гуркоті/ти, очу/, оти/ш, недок. 1) Підсил. до гуркати. 2) Видавати переливчасті звуки (про голубів, горлиць); воркувати … Український тлумачний словник
